Самарський державний педагогічний університет

Інститут філологічної освіти

Кафедра журналістики

Курсова робота

«Жанр інтерв'ю в регіональній пресі»

(На прикладі міської газети «Чапаєвської робітник»)

Виконав:

Студент 34 групи

Ілясов Денис

Науковий керівник:

К.ф.н., доцент

Вировцева Катерина Володимирівна

Самара 2003

Зміст.

С.

Вступ 3

Глава 1. Жанрова характеристика інтерв'ю. 6

Глава 2. Місце інтерв'ю в структурі міської газети «Чапаєвської робочий» 9

Глава 3. Роль журналіста, його професійну майстерність у підготовці інтерв'ю. 14

Висновок 23

Список використаної літератури 24

Додатка 25

Введення

Відмітна особливість інтерв'ю - його двуадресность: журналіст (інтерв'юер), звертаючись до свого безпосереднього адресата (интервьюируемому), вибудовує особливу публіцистичну драматургію бесіди в розрахунку на сприйняття майбутнього читача (адресат масовий).

Особлива міра переконливості творів цього жанру обумовлена ​​тим, що інформація йде в «прямому ефірі» від політика чи економіста, вченого або художника, чий авторитет у даній області безсумнівний.

Інтерв'ю для журналіста - це, з одного боку, спосіб отримання інформації шляхом безпосереднього спілкування з людиною, яка володіє цією інформацією, а з іншого - публіцистичний жанр у формі бесіди, діалогу, в якому журналіст за допомогою системи запитань допомагає интервьюируемому (джерелу інформації) як можна повніше, логічно послідовно розкрити дану тему.

Курсова робота на тему «Жанр інтерв'ю в регіональній пресі» на прикладі міської газети «Чапаєвської робочий» для мене - можливість проаналізувати затребуваність жанру інтерв'ю в місцевій пресі. Тому що саме інтерв'ю підкуповує своєю життєздатністю і ступенем дохідливості. Тому тема курсової роботи актуальна для сьогоднішнього дня.

«Вищим пілотажем» називають інтерв'ю професійні журналісти. При підготовці курсової роботи я, керуючись теорією журналістики, викладеної в книгах В.А. Аграновського «Друга найдавніша. Бесіди про журналістику » ¹ , В.І. Антонова «Інформаційні жанри журналістики» ² , «Введення в теорію журналістики» ³ , В.В. Ворошилова «Журналістика» ⁴ , З.С. Смелкова, Л.В. Ахашверошового, М.Р. Савов, О.А Сальниковой «Риторичні основи журналістики» ¹ , проаналізую інтерв'ю як жанр, його особливості. Це складе теоретичну базу курсової роботи. Аналізуючи жанрове розмаїття матеріалів, опублікованих у міській газеті «Чапаєвського робітника», хочу визначити місце цього жанру в регіональній пресі, що має, як відомо свої особливості на відміну від ЗМІ іншого масштабу.

Особливе значення у підготовці інтерв'ю грає сам журналіст, його майстерність. Про це йде мова в книгах Г.В. Лазутін «Основи творчої діяльності журналіста» ² , У.И. Отта «Питання + відповідь = інтерв'ю» ³ , М. Шостака «Інтерв'ю. Метод і жанр » ⁴ .

Емпіричну базу складуть статті, опубліковані в книзі «Влада, дзеркало чи служниця? Енциклопедія життя сучасної російської журналістики ».

Метою роботи є дослідження інтерв'ю як жанру, який є одним із затребуваних у сучасній журналістиці. Для досягнення цієї мети поставлені наступні завдання:

• проаналізувати місце інтерв'ю в сучасних ЗМІ на прикладі однієї міської газети;

• визначити особливості подання інтерв'ю в рамках міської газети.

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначаються цілі та завдання курсової роботи, дається огляд літератури за темою. У першому розділі розглядаються питання теорії стосовно до жанру інтерв'ю. У другому розділі аналізуються публікації міської газети «Чапаєвської робітник» у жанрі інтерв'ю, які представлені в додатках. У третьому розділі робиться спроба проаналізувати роль журналіста і його професійну майстерність при підготовці інтерв'ю для міської газети. У висновку представлені висновки. Список літератури відбиває ступінь вивченості кола проблем, окреслених темою курсової роботи і обгрунтованості зроблених висновків.

Глава 1.

Жанрова характеристика інтерв'ю.

Інтерв'ю (англійське interview - бесіда) - цілеспрямована, зафіксована бесіда, призначена для поширення у пресі (по радіо, ТВ). Жанр інтерв'ю є одним з найпопулярніших в сучасних засобах масової інформації. І особливо популярний він став у 90-х роках. Це пояснюється багатьма факторами. По-перше, зі зміною політичних умов і початком демократії, у інтерв'юйованого з'явилася можливість висловити в бесіді з журналістом свою точку зору. Адже до цього з 1919 р. існував інститут цензорів, і вони могли настояти на тому, щоб у будь-якому матеріалі, в тому числі і в інтерв'ю, була зроблена правка - вимазувалося рядки і навіть абзаци. За радянських часів співрозмовник виступав від імені колективу, розглядався не як окрема особистість, а як складова суспільства. А звідси і причіпки цензорів. З усуненням інституту цензорів, з відновленням певних свобод, журналіст отримав можливість звертатися до интервьюируемому як до індивідуальності.

Сучасному масовому читачеві, глядачеві, слухачеві переважно необхідні факти, повідомлення про якусь подію, мінімум або зовсім відсутність коментарів, глибокого аналізу. Крім того, інтерв'ю - це жанр, що дозволяє отримати неспотворену кореспондентом інформацію, що теж важливо.

Інтерв'ю - особливий мовний жанр. І будується у формі діалогу між журналістом і інтерв'юйованим, репліки яких, як правило, виділяються в газетному тексті різними шрифтами.

Діалогічність в інтерв'ю виступає не тільки як спосіб побудови газетного тексту, але і як спосіб організації матеріалів на газетній шпальті.

Загальна схема тексту інтерв'ю трьохчастинним. В основі - «логічна схема описового або подієвого типу».

У залежності від первісної комунікативної мети журналіста буде:

а) або мотивація суспільної значимості проблеми, або свідоцтво компетентності думки інтерв'юйованого;

б) та чи інша форма представлення героя інтерв'ю.

Визначаючи форму «класичного інтерв'ю» як ланцюжок з ланок «питання-відповідь», М.І. Шостак виділяє такі різновиди (підстава - мета і характер бесіди): інформативні, експертні, проблемні, інтерв'ю-знайомства ¹ . На перший план виділяється один із смислових центрів:

• або це соціально-психологічний портрет особистості (людина і час),

• або аналіз актуального події, соціального явища, суспільної проблеми через призму індивідуального думки авторитетної особи.

Особливість жанру інтерв'ю в тому, що всі форми висловлювань кореспондента спрямовані тільки на отримання інформації. Звернення-запитання, звернення-повідомлення, звернення-спонукання до дії, використовувані в інтерв'ю, допомагають донести до читача додаткову інформацію.

У теорії журналістики обумовлюються «бінарність поняття« інтерв'ю »: універсальний метод отримання інформації та публіцистичний жанр, який характеризується діалогової формою викладу матеріалу. Нерідко, вибудовуючи текст, маючи в своєму розпорядженні питально-відповідну інформацію «по наростаючій», журналіст прагне зафіксувати увагу читача на головному. І на першому плані повинні бути відповіді. Адже саме з відповіддю приходить розуміння. А розуміння і відповідь діалектично злиті і взаємообумовлюють один одного, одне без іншого неможливо ¹ ».

Глава 2.Место інтерв'ю в структурі міської газети «Чапаєвської робітник»

Перш, ніж почати розмову про місце інтерв'ю в структурі міської газети, треба зазначити, що газета, яка виходить у маленькому місті, має свої особливості. Вона пише про людей, яких непогано знають у місті (товариші по службі, сусіди, друзі дітей, фронтові товариші дідів і т.д.) Звідси і вимоги до інформації: вона повинна бути доступна і зрозуміла кожному, хто читає газету. І звичайно інформація не повинна містити тих відомостей, які і так відомі і старому, і малому. Інтерв'ю, один з тих жанрів, які зберігають в газетній публікації «ефект достовірності і невимушеності, що так цінують люди, що живуть в« глибинці ». Проаналізувавши публікації в номерах газети за 8 місяців 2002 р., зауважив, що інтерв'ю - один з популярних в «Чапаєвському робочому» жанрів. Щотижня інтерв'ю публікуються в різних формах. По п'ятницях це бліц-інтерв'ю або експрес-інтерв'ю. Як правило, публікуються на першій сторінці, і від журналіста потрібно чітко сформулювати питання. А потім лаконічно і конкретно передати відповіді інтерв'ю, щоб читач отримав уявлення про їх позиціях. Таке інтерв'ю - свого роду інструмент вивчення громадської думки. Приклад подібного інтерв'ю у додатку № 1 С.25

Часто в «Чапаєвському робочому» використовуються такі форми жанру, як міні-інтерв'ю, експрес-опитування. Особливо якщо ці матеріали передбачається розмістити на сторінках, звернених до підлітків і молоді - «Зебра» і «Молодіжний клуб». Чому? Та тому що на питання відповідають однолітки, герої цих міні-інтерв'ю легко пізнавані у шкільній і студентському середовищі. І тому цікаві для тих, до кого це інтерв'ю звернено. Тут припустимі вирази і слова, що панують у підлітковому та молодіжному середовищі, сленг. Адже це світосприймання робить героя інтерв'ю «своїм» - він теж живе серед тих же проблем - пияцтво, наркоманія, тусовки, «стрілки», - але це не заважає йому залишатися собою, дистанціюватися від тих, хто безглуздо марнує життя. Те, як зроблено текст в інтерв'ю, звернених до підлітків і молоді - як раз і утворює емоційний клімат бесіди. Порушення традиційних кордонів пропозиції, незавершеність фрази, деяка розмитість стилю - все це допомагає журналістам підкреслити характер спілкування в молодіжному середовищі.

Рідко, але зустрічається інтерв'ю - монолог, коли якась особа відповідає на питання, запропонований журналістом, цільним розповіддю. У даному випадку використовується інтерв'ю як метод отримання інформації.

Досить поширена інша форма: інтерв'ю-знайомство. Часто їх супроводжує рубрика «Наш гість». При цьому на перший план висувається особливий смисловий центр - показати соціально-психологічний портрет особистості - людина і його справа. Саме так зроблено інтерв'ю «Натхнення Валерія Щежіна» ¹ . Журналіст відразу пояснює читачеві (в анотації), для чого він бере інтерв'ю: «Через місяць Валерію Георгійовичу Щежіну виповниться п'ятдесят, як раз привід, щоб підвести деякі підсумки. Не в сенсі, що побудував, посадив, виростив, а в плані музичної творчості, завдяки чому наш співрозмовник вже відбувся як музикант і композитор ». Інтерв'ю розгортається вільно, невимушено, журналіст м'яко вводить героя в розмову, задаючи традиційні питання і допомагаючи герою зорієнтуватися, про що, необхідно обов'язково розповісти городянам, колись знав його за часами бардів. Використовуються і питання, які передбачають розмова про дуже особисте: «Якщо не секрет, поділись як складаєш музику ...», «Чи не прикро, що багато твоїх роботи залишаються незатребуваними?», «Як ти плануєш відзначити свій ювілей?». Журналіст багато про що, що стосується інтерв'юйованого, обізнаний. Але це не заважає розмовляти. Навіть навпаки, сприяє розкриттю образу музиканта і співака як фігури багатозначною в мистецтві. Характерно, що в цьому інтерв'ю журналіст, ставлячи питання, використовує привід, так званий інформаційний привід, що і дозволяє виявити «філософію особистості» на тлі «філософії професії» ¹ :

Найбільш важка частина інтерв'ю - особисті питання - не залишаються без відповідей. «Новік - означає« новий »» ² - такий же тип інтерв'ю, підтверджує сказане.

Журналісти використовують подачу матеріалу у формі інтерв'ю і як спосіб знайомства з героєм. Приклад - «Його Величність Випадок». Працює методистом у центрі дитячої творчості Олена Будюкова. Інтерв'ю з нею, у Міжнародний день театру, - спроба дізнатися «як це, у двадцять два роки вступити в професійний театр, працювати пліч-о-пліч з майстрами, з самим Монастирським ...» ³ Цікаве інтерв'ю доповнюють фотоілюстрації зі сценами з театральних постановок і фотографія актриси .

В тематичній шпальті «Служба здоров'я» під рубрикою «Тема розмови» - приклад аналітичного інтерв'ю: «Підсумки року. Прогноз на майбутнє ». Його дав газеті головний лікар ЦМЛ. У день пам'яті воїнів-інтернаціоналістів у Росії »газета помістила інтерв'ю« Сумний день », яке дав А.Г. Доронін, який очолює Чапаєвської міський відділ Російського союзу ветеранів Афганістану ⁴ . Назва інтерв'ю - емоційно-смисловий фон публікації.

Інший приклад. Інтерв'ю під рубрикою «На ваше прохання». Всі питання в ньому складені з урахуванням тих, що задають читачі газети. Беруть інтерв'ю, - 1-ий заст. голови адміністрації міста - людина досить компетентний, який встиг на різних посадах попрацювати у владних структурах, стояв біля витоків багатьох починань. Сьогодні він знову у владі. Як же він оцінює зроблене, над чим сьогодні вважає важливим попрацювати і що робить для вирішення міських проблем, як особа відповідальна, і авторитетне у більшої частини городян.

В інтерв'ю зібрані ті питання, які хвилюють у нашому місті всіх. І відповіді розгорнуті, зрозумілі. Редакція зуміла розташувати інтерв'юйованого до досить відвертого діалогу напередодні професійного свята будівельників. Є в інтерв'ю і питання, заради якого, можливо, і був задуманий матеріал: «Що в місті робиться для того, щоб підняти авторитет професії будівельника?» Річ у тім, що в 80-і роки в місті був трест «Чапаевскстрой» та будівництво велося хорошими темпами, але потім все рухнуло і професіонали-будівельники, залишившись без роботи, почали виїжджати з Чапаєвська в Самару і інші міста, де вони опинилися затребувані.

У логічній схемі інтерв'ю «Космічний марафон довжиною в 747 діб» - не тільки продовження теми «Наші імениті земляки», яку «Чапаєвської робітник» веде давно і вже розповідав про земляка - космонавта Сергія Авдєєва. В інтерв'ю з цією людиною, запропонованому в газеті 18 січня 2002-го року, підкреслює журналіст, є відповіді на питання, що стосуються російських пріоритетів перед іншими державами. На перший план у цьому інтерв'ю висувається крім смислового центру - людина і час - аналіз явища, яке хвилює багатьох розсудливих людей: не поступилися ми пріоритетів в космічній науці та практиці освоєння космосу? Вдало використовується в інтерв'ю елемент - довідка - робить все сказане більш достовірним і ще раз підкреслює, наскільки заможний авторитет людини, якого газета зробила інтерв'юйованим.

Інтерв'ю в «Чапаєвському робочому» - вдалий спосіб знайомства читачів з героями. І від того, яка комунікаційна завдання вирішується, залежить багато чого: або мотивація суспільної значимості проблеми, або свідоцтво компетентності думки інтерв'юйованого; або та чи інша форма представлення героя.

Встановити контакт з читачем, підготувати до особистого сприйняття діалогу не просте завдання. Допомагає вирішувати цю її емоційно, конкретно і нестандартно анотація до інтерв'ю. «І зірки стають ближчими» - цьому інтерв'ю предпослана така анотація:

«Воістину, де тільки не зустрінеш вихідців з Чапаєвська. Виявляється, є «наші люди» і в самому великому Російському науковому центрі з вивчення Всесвіту, так званої Спеціальної астрофізичної обсерваторії РАН (Російської Академії наук), розташованої в горах Північного Кавказу на території Карачаєво-Черкесії » ¹ .

У колективному досвіді введення в ситуацію, накопиченому співробітниками редакції, використовуються всілякі ліди: лід - визначення (про героя), лід - деталь, лід - історія, лід - питання, лід - цитата досить часто застосовуються в оформленні матеріалів з прес-конференцій, « Прямих ліній »з авторитетними людьми міста чи з фахівцями, здатними пролити світло на проблему, яка хвилює всіх.

Глава 3.

Роль журналіста, його професійну майстерність у підготовці інтерв'ю.

Журналіст, як правило, прагне побудувати свою бесіду в залежності від характеру конкретного матеріалу і передбачуваної композиції інтерв'ю, враховує індивідуальні якості співрозмовника, визначає тональність матеріалу, грунтуючись на власному творчому досвіді. У всьому цьому, безсумнівно, помітну роль відіграє індивідуальність журналіста.

Важливо мати на увазі, що як би журналіст не прагнув швидше передати до редакції «гаряченькі» інтерв'ю, він не повинен демонструвати, що поспішає. Суєтою, гарячковими діями можна «змазати» прагнення людини відповідати на питання, а саме він, можливо, і є головний свідок події, цінний очевидець події. Навіть якщо сталася НП і є об'єкт для інтерв'ю, треба заспокоїтися самому, спокійно задані питання допоможуть заспокоїтися і потенційному интервьюируемому. Для творчого колективу «Чапаєвського робочого» характерний саме такий підхід. Бо багато досвідчених інтерв'юери підкреслюють як важливий душевний настрій журналіста. Адже тоді можна розраховувати на конфіденційність інтонації. А це - одна з складових переконливості інтерв'ю. Особливо якщо воно має на меті «пролити світло» на проблему.

«У психології під інтерв'ю розуміють метод збору інформації, коли аналізуються мовні висловлювання та інші доступні спостереженню реакції інтерв'юйованого під час спеціально організованої з ним бесіди. Кожен з нас вважає, що він володіє цим методом у тій чи іншій мірі. У повсякденному житті людини, здатного з ходу зрозуміти, «чим дихає» співрозмовник, ми називаємо проникливим, тонким психологом. Розвинуте «чуття на людей» як характеристика природного розуму, як вроджена якість, це явище, яке дійсно зустрічається. Однак таких самородків серед тих, хто проводить інтерв'ю не так багато, як хотілося б. Журналіст, почавши розмову з питань про біографії або питань, не пов'язаних безпосередньо з майбутньою роботою, зможе зняти напругу, що виникає в перші хвилини спілкування з незнайомою людиною. Коли інтерв'юйований відчує себе впевненіше, можна переходити до більш складних питань.

Коли вся необхідна інформація отримана, слідують розслаблюючі питання, що забезпечують м'який, плавний вихід з інтерв'ю, наприклад, про захоплення, відпочинок і т.п. » ¹

Дослідники виділяють такі засоби для стимулювання процесу інтерв'ю, які активно використовуються професійними журналістами:

- Вираз згоди (уважний погляд, кивок, усмішка, словесне підтакування);

- Використання коротких пауз;

- Повторення основного питання;

- Часткове незгоду. («Мені не зовсім ясно. Не могли б Ви пояснити, що ви маєте на увазі?», «Отже, Ви тільки що сказали ... Уточніть, будь ласка»);

- Уточнення шляхом неправильного повторення відповіді;

- Вказівка ​​на протиріччя у відповідях;

- Повторення останніх слів респондента (так званий метод «відлуння»);

- Нейтральне вимога додаткової інформації;

- Вимога досить певної додаткової інформації;

- Необхідність розібратися, що ховається за відповіддю типу «не знаю»: дійсне незнання, нерозуміння сенсу питання, боязнь дати неправильну відповідь ...

Професіонали радять вибрати лінію поведінки:

1) задати кілька прямих, більш докладних і деталізованих питань;

2) повторити питання, змінивши його формулювання;

- Розрив ланцюга питань.

Запитальник, з яким відправляється журналіст на інтерв'ю, не жорсткий план, від якого не можна буде відхилитися. Запитальник найчастіше потрібний для самоконтролю та перевірки можливостей спілкування протягом бесіди, яке може піти, якщо його не регулювати, в інше русло. Але практика доводить, що «запитальник - це керівництво до дії, в якому передбачається імпровізація» ¹ . І успіх інтерв'ю «без провалів» багато в чому залежить від уміння журналіста подати заготовлений заздалегідь питання як імпровізований, об'єднавши його з попереднім відповіддю, і представивши як логічно випливає з нього.

Для співрозмовника образлива надмірна «гра інтелекту» інтерв'юера - читач дивується: більше половини тексту інтерв'ю займають міркування журналіста. Хоча «самовираження інтерв'юера - не в довгих міркуваннях, а в професійному вмінні витягнути« новина »з співрозмовника» ² Як же вдається вирішувати всі ці непрості завдання журналістам міської газети «Чапаєвської робітник»?

Читаючи матеріали у жанрі інтерв'ю в «Чапаєвському робочому», відзначаєш, що журналіст найчастіше підготовлений до розмови, знає, на які відомості може розраховувати.

Матеріал «Я прийшов сюди працювати» («Чапаєвської робочий, № 8 від 16 січня 2002 р") подано у формі інтерв'ю - знайомства з новим керівником служби водоканалу. Проблема водопостачання у місті з хворої екологією, з майже 100% зношеністю водоводів - одна з найгостріших. Тому зрозуміле бажання городян знати: хто прийшов до служби водоканалу - професіонал або тимчасовий виконавець. І журналіст, представляючи нового керівника, знайомить його з городянами, задаючи такі питання: «А з чого ви починали у Відрадному?,« І ви сподіваєтеся, що зможете щось повернути в заржавілому механізмі ЖКГ? »

Наполегливо веде газета лінію, спрямовану на підвищення інформативності матеріалів інформаційного жанру. Цій меті відповідають «Прямі лінії». У нинішньому році городяни, стаючи інтерв'юерами, мали можливість самі задати свої питання, голові адміністрації міста, начальнику паспортно-візової служби, начальнику департаменту культури та іншим. Тема «Прямої лінії» оголошується заздалегідь. Так, главі адміністрації було запропоновано відповісти на запитання городян, що стосуються проблем благоустрою міста, молодіжної політики. Непросто ввести читачів газети в проблеми такого інтерв'ю, окреслити позиції учасників, але журналістам «Чапаєвського робочого» це вдається. І що безсумнівно вдало: газета обов'язково інформує читачів про те, як голова адміністрації відреагував на те чи інше питання, які заходи прийняв.

«Його Величність Випадок» - приклад інтерв'ю-замальовки. Про майстерність журналіста дозволяє судити вже те, що в композиційне побудова інтерв'ю журналіст вводить опис обстановки, в якій відбувалася розмова, зовнішності і чарівності героїні. Цей допомагає розкриттю її характеру, встановлення контакту з читачем, готуючи до активного сприйняття діалогу.

Ввести читачів в ситуацію емоційно і конкретно допомагає тут лід - деталь, впливу на читача: «Живе у нашому місті дівчина - Олена Будюкова. Працює методистом у центрі дитячої творчості. Але це сьогодні. А ще вчора ... Пам'ятаєте виставу «Моя дружина брехуха», показаний на сцені Палацу культури імені В.І. Чапаєва творчим об'єднанням «Майстра сцени» з Самари, не раз виступав у нашому місті? Одну з ролей у ньому виконувала Олена. Яке це, у двадцять два роки вступити в професійний театр, працювати пліч-о-пліч з майстрами, з самим Монастирським, а в двадцять п'ять ... Але що думає про це сама Олена? І що для неї театр? » ¹ . Журналіст активно використовує багатовимірність і різноманіття діалогічних єдностей: запитання - стимул, репліка-роздум.

Останнє запитання в цьому інтерв'ю допомагає поставити логічну крапку: «Ви сподіваєтеся повернутися? (До театру - авт.). І слід відповідь «Коли я пішла зі сцени, то перший час не знала, куди себе подіти. Весь світ одразу став пустелею. Всі думки тільки про одне: театр, театр, театр. Потім начебто знайшла, чим заповнити своє життя. Старі зв'язки теж не обриваю. Передзвонюємося. Якщо раптом подзвонить Петро Львович і запропонує працювати в Театрі на Безім'янка - полечу як на крилах. Я вірю: доля є, і вона приведе мене куди-небудь. Може бути, не в театр. Головне - знайти своє місце в житті. Своє і тільки своє. Зіграти одній тобі призначену роль » ² .

Журналісту вдалося переконати читачів, що перед ними - неординарна особистість, йому вдалося показати людину, життя і устремління якого цікаві якщо не всім, то багатьом.

Є в «Чапаєвському робочому» рубрика «Актуальне інтерв'ю», коли мова йде про отримання інформації на питання спільного. Таким вийшло інтерв'ю «Казначейство - від слова« казна »» (7 травня 2002року № 70-71).

В анотації до іншого інтерв'ю «Особлива служба», теж опублікованого під цією рубрикою (5 червня 2002р, № 87), автор активно використовує прийом провокації, повідомляючи интервьюируемому інформацію, яку отримав від городян, а також власні спостереження за тим, як незадовільно вивозиться з міста сміття. Швидше за все, у читачам скласти безрадісна картина, заснована на безпорадність тих, хто покликаний боротися зі сміттям. І це підштовхне до необхідності вирішувати міську проблему.

Жанр інтерв'ю багатофункціональний. Дозволяє швидко і точно розповісти про те, що хвилює, - інтерв'ю: «В інтересах квартиронаймачів». Газета, вийшовши на авторитетного співрозмовника - начальника Житлової інспекції по м. Чапаєвськ, допомагає городянам розібратися, де і як вони можуть отримати допомогу, якщо їх незадовільно обслуговують служба ЖКГ. Це інтерв'ю, традиційний діалог - питання-відповідь, розраховане на співучасть читачів в обговоренні проблеми.

Все це дозволяє зробити висновок: успіх будь-якого матеріалу залежить від майстерності журналіста, його особистості. Не дарма Ясен Засурский так сказав: «Сьогодні люди хочуть бачити у журналіста на нахабу, який з апломбом викриває всіх і вся, а чесної порядної людини» ¹ . І при цьому необхідно пам'ятати: «Сила інформаційного впливу інтерв'ю - в неформалізованності інтерв'ю, в умінні не придушувати співрозмовника ерудицією, а« сполучати його бачення предмета зі своїм власним, не підштовхувати партнера до тих фактів і явищ, які можуть бути йому невідомі »... А відомий телеведучий Урмас Отт радить: «Не турбуйся про свою необізнаність в тому чи іншому питанні: часткове незнання скоріше може навіть активізувати бесіду. Важлива щира зацікавленість всіх учасників бесіди » ² .

Журналісти «Чапаєвського робочого» цим керуються і припускають реакцію скептично налаштованих людей, прагнучи уникати в інтерв'ю висловлювань типу «очікується, що» .., «відомо, що ...», кажуть, що ... »Адже інакше скептик обов'язково помітить з сарказмом:« Очікується ким? »,« Відомо кому? »,« Кажуть хто? »...

Різні журналісти готують інтерв'ю для «Чапаєвського робітника». Звідси - відмінності в комбінації різного роду питань, їх чергуванні, послідовності.

Це підтверджує висловлювання Г.В. Лазутін про те, що інтерв'ю виявляється цілком вдалим, з точки зору інформаційної насиченості, якщо журналіст:

«1. Грунтовно підготувався до бесіди (освоїв предмет обговорення, має уявлення про співрозмовника як індивідуальності);

2. Навчився контролювати хід бесіди, своєчасно помічаючи виникнення бар'єрів і оперативно нейтралізуючи їх;

3.Владеет достатньою кількістю прийомів, здатних стимулювати спілкування ¹ ».

Валерій Аграновський у своїй книзі «Заради єдиного слова» теж виклав ряд принципових позицій поведінки журналіста:

«1. Істинний журналіст повинен йти до співрозмовника, по-перше, з думкою, а по-друге, за думкою (наші питання повинні спонукати співрозмовника думати і говорити).

2. Щоб бесіда була плідною, співрозмовник як мінімум має бути в ній зацікавлений. У самому справі, журналіст може задавати питання і з обов'язку. Але отримувати на них відповіді він може тільки при бажанні співрозмовника.

3. Сам журналіст як особистість повинен бути цікавий співрозмовнику » ² .

Аналізуючи інтерв'ю в «Чапаєвському робочому», помічаєш, що журналісти заздалегідь обмірковують концепцію інтерв'ю, питання вибудовують так, щоб дотримувалася послідовність у відповідях. », Враховують, що« ... слід розвивати в собі вміння важкий, але дуже вигідне для інтерв'ю (жанру особистісного, цікавого саме «персоніфікацією» будь-якої проблеми »); уміння представити інтерв'юйованого у вигідному світлі, підкреслювати його лідерство в бесіді, намагатися передати його манеру спілкування, стиль мовлення, приховуючи, по можливості, намічені заздалегідь контури діалогічного єдності, вибудовувати перехід від однієї міні-теми до іншої і т.д. » ¹ .

У кожному джерелі інформації є свої можливості і обмеження. Що стосується інтерв'ю, то це - самий суб'єктивний джерело інформації. Адже різні люди, очевидці одного і того ж події, по різному про нього розповідають і часто навіть розходяться в думці. Але в цьому полягає і позитивну властивість цього джерела інформації - можливість дізнатися інший погляд на проблему, розцінити ситуацію з іншої точки зору.

Журналісти міської газети пам'ятають, що замах на чиюсь репутацію рівнозначно вторгнення в приватне життя. За певних обставин репутація може постраждати від одного необережного зауваження або невміло обробленого відповіді інтерв'юйованого, неточно переданого сказаного людиною вираження. Особливо якщо інтерв'юер і інтерв'юйований живуть в одному невеликому місті, як Чапаєвськ. У редакції «Чапаєвського робочого» вважають правилом запросити інтерв'юйованого, щоб він прочитав текст інтерв'ю до виходу у світ, звірив цифри і прізвища у своїх відповідях. І підписав оригінал інтерв'ю, давши тим самим згоду на його публікацію.

У журналі «Професія - журналіст» було опубліковано виступ Сергія Титова «Візаві, візаві, візаві ...» з поміткою «Ода інтерв'ю». Так переконливо написав автор: «Інтерв'ю - мій улюблений жанр. Самий кращий. Самий класний, найкрасивіший. Я кажу про даний інтерв'ю, коли співрозмовник - непересічна людина » ¹ . І журналіста Сергій Титов порівнює з актором. Тому, що «кожен раз повинен бути різним. Адже це не я повинен бути перед моїм візаві. Особисто я йому не потрібен. Не для мене це інтерв'ю, не про мене. Я лише сконцентрований читач, телеглядач, я - його обличчя, кожен раз різне. Тому що різні співрозмовники цікавлять абсолютно різних людей. Я пишу питання і відчуваю, що я - режисер, я готую грандіозний спектакль, оскільки все це - слова, слова, як казав Гамлет.

На самому ділі слова - це музика. Після зустрічі, вночі, Сядемо за клавіатуру, щоб перевести всі метаморфози на музику слів. Хороше інтерв'ю - це симфонія » ² . Але "весь талант журналіста у фінальному акорді. Одна невірна нота - і змаститься все. Саме фінальний акорд буде ще довго звучатиме в душі читача».

Всеволод Богданов, секретар Союзу журналістів РФ, як-то сказав: «Зараз на різних каналах ТБ є в багатьох варіантах інтерв'ю з людиною в масці ... Інтерв'ю дають бандит, повія, політик, бізнесмен. Все це привабливий, як гра, але часом починаєш сумніватися в достовірності, в щирості того, хто в масці. Серйозні діалоги в телевізійному ефірі для мене, як глядача, співслужили величезну службу. Вони допомогли мені розібратися, хто є хто в нашому суспільстві, кому можна довіряти і наскільки, допомогли зробити вибір » ³ . У регіональній пресі, до якої належить і «Чапаєвської робітник», немає можливості кого-небудь приховати під маскою. Читачі цього не приймуть. Їм потрібен чесний і відкритий діалог. І чітка оцінка фактів, подій.

Висновок

Жанр інтерв'ю має воістину необмежені можливості. Недарма журналісти висловлюють таку точку зору на інтерв'ю: «Це можливість продемонструвати вищий пілотаж, природно не перетворюючи його на самоціль» ¹ . В інтерв'ю виявляються характери, час. І навіть те, що не завжди можуть пояснити історики і філософи. Жанр інтерв'ю багатофункціональний. Він дозволяє швидко і точно розповісти про схвильована подіями, поставивши кілька запитань очевидцям, і вийшовши на авторитетного співрозмовника, розвіяти розбурхав багатьох чутки ...

Для вірного поведінки, гнучкості інтерв'юера важливі пильність спостереження за поведінкою і реакціями співрозмовника. Але це не завадить самої бесіди. Беруть інтерв'ю, повинен висловитися. Але недосвідчений журналіст може допустити помилку: не домігшись виразних висловлювань, передасть їх, багато в чому прісочіняя. А одне з головних якостей хорошого інтерв'ю - реалізоване, хоча б частково, відображення висловлювань інтерв'юйованого » ² .

При повній довірі до інтерв'юера може вийти сповідальний характер у інтерв'ю. І не повірити надрукованому буде вже неможливо. Тільки б не зліталися, як круки, журналісти на біду, яка сталася у житті чи потрясла країну, як було в Норд-Ості, тільки б не смакували моторошні подробиці ...

І тоді достовірність буде забезпечена. А саме достовірність змогу жанру інтерв'ю залишатися доступним і зрозумілим для читача з будь-яким освітнім рівнем.

У відношенні інтерв'ю справедлива оцінка журналістів-професіоналів і читачів: найбільш затребуваний сьогодні жанр у ЗМІ.

Список використаної літератури:

1. Аграновський В.А. Друга найдавніша. Бесіди про журналістику. М., 1999.

2. Антонов В.І. Інформаційні жанри журналістики. Саратов, 1994.

3 Вступ в теорію журналістики. / Укл. Прохоров Е.П. - М., 1992.

4 Ворошилов В.В. Журналістика. Підручник СПб., 2001

5 Гаврилов Е. Законодавство і практика ЗМІ. М., 2000.

6 Лазутіна Г.В. Основи творчої діяльності журналіста. М., 2000.

7 Отт У.И. Питання + відповідь = інтерв'ю. М., 1993.

8 Шостак М. Інтерв'ю. Метод і жанр. М., 1997.

9 Смелкова З.С., Ахашверошового Л.В., Савов М.Р., Сальникова О.А. Риторичні основи журналістики. М. 2000.

10 Влада, дзеркало чи служниця? Енциклопедія життя сучасної російської журналістики. 2т Видання СЖ Росії, 1998.

11. Професія-журналіст ». 2002р. № № 7,8 ...

12. Кисельова Н.В. «Інтерв'ю як мовний жанр» - htt p: / / www.journ.ru / linkjournstud.shtml

13 Газета «Чапаєвської робітник». Випуски номерів з 1 січня по 30 червня 2002 року.